1. Словник синонімів української мови

варити

ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.: звари́ти, зготува́ти, приготува́ти, згото́вити, пригото́вити. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний); Хазяйка.. враз заметушилася, готуючи вечерю (З. Тулуб); Хто їх (пирогів із черницями) не їв, а ще таких, які спеціально вміє варити і приготовляти Хане Гольдбаум,.. той і думкою не здумає і в сні не виснить, яка се добра річ (І. Франко); Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м'ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Дружина кухарює, а маленька Наталочка допомагає матері (О. Гончар); В кухні Мариня готовить смачну вечерю (Ірина Вільде).

ВАРИ́ТИ (кип'ятити у воді харчові продукти, готуючи страву, напій), ВІДВА́РЮВАТИ. — Док.: звари́ти, відвари́ти. — Він ніколи.. м'яса не варив, але, покраявши конятину.. чи яловичину, пік на жару (О. Довженко); Решту грибів.. відкладав окремо — мати має відварити (Ф. Малицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варити — (робити придатним для споживання за допомогою вогню) приготовляти, готувати, розм. куховарити. Словник синонімів Полюги
  2. варити — вари́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. варити — варю, вариш, недок., перех. і без додатка. 1》 Кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. || Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). || Готувати горілку, пиво і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. варити — ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., що і без прям. дод. 1. Готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням. Огонь надворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (І. Словник української мови у 20 томах
  5. варити — Варив "псам", а з'їв сам. Скупий їсть дуже лиху страву. Варила горох, а дала у трьох. Про вмілу господиню, що з нічого зварила добру страву. Де для двох вариться, там і третій поживиться. Господиня не приготовляєть харчі під дуже строгу міру. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. варити — Рю, -риш, недок. Розуміти. Правильно вариш, — киває він головою (А. Дністровий). ◇ Голова варить — розумний. Словник сучасного українського сленгу
  7. варити — без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. варити — Вари́ти, варю́, ва́риш, -рить, -рять; ва́рячи; вари́, -рі́м, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. варити — ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., перех. і без додатка. 1. Кип’ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл. Словник української мови в 11 томах
  10. варити — Варити, -рю, -риш гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не пи пила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. І. 223. 2) Безпрестанно уговаривать, читать науку. Словник української мови Грінченка