1. Приповідки або українсько-народня філософія

варити

Варив "псам", а з'їв сам.

Скупий їсть дуже лиху страву.

Варила горох, а дала у трьох.

Про вмілу господиню, що з нічого зварила добру страву.

Де для двох вариться, там і третій поживиться.

Господиня не приготовляєть харчі під дуже строгу міру.

Уміли варити, та не вміли давати.

Нарікання, коли добірну страву дають їсти при кінці обіду.

Щоденне варило бабу постарило.

Жінка постарілася щоденним варенням страви, бо коло печі гарячо.

Саме варило бабу постарило.

Жінка постарілася за домашніми клопотами.

Хоч варила, не варила, аби добре говорила.

Про жінку, яка любить поговорити, але погано дбає про свої домашні обов'язки.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варити — (робити придатним для споживання за допомогою вогню) приготовляти, готувати, розм. куховарити. Словник синонімів Полюги
  2. варити — вари́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. варити — варю, вариш, недок., перех. і без додатка. 1》 Кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. || Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). || Готувати горілку, пиво і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. варити — ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., що і без прям. дод. 1. Готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням. Огонь надворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (І. Словник української мови у 20 томах
  5. варити — Рю, -риш, недок. Розуміти. Правильно вариш, — киває він головою (А. Дністровий). ◇ Голова варить — розумний. Словник сучасного українського сленгу
  6. варити — без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети). Фразеологічний словник української мови
  7. варити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  8. варити — Вари́ти, варю́, ва́риш, -рить, -рять; ва́рячи; вари́, -рі́м, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. варити — ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., перех. і без додатка. 1. Кип’ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл. Словник української мови в 11 томах
  10. варити — Варити, -рю, -риш гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не пи пила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. І. 223. 2) Безпрестанно уговаривать, читать науку. Словник української мови Грінченка