вареники

Благодареники за вареники, каші не їв, борщу не бачив.

З іронією дякує той, кого погано приймали в гостях.

Вареники ті самі, та інша макітра.

Жартують про погані вареники.

Вареники-хваленики, всі вас хвалять, та не всі варять.

Всі люблять вареники, але не всі мають з чого їх наліпити.

Вже й дрова і вода, коли б сир і мука, то вареників би наварила.

Жарт бідних.

Почекайте, вареники, прийде на вас масниця.

Колись і вам прийде відплата.

Сметаною вареників не зіпсуєш.

Добро добру не зашкодить.

Сякі-такі вареники, а все кращі галушок.

Хоч вартісна річ і погано зроблена, але все ж вона краща за меншевартісну.

Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесять умелю.

Жарт про того, хто і на старість любить добре поїсти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вареники — ВАРЕ́НИКИ, ів, мн. (одн. варе́ник, а, ч.). Українська національна страва з бездріжджового тіста з ягідною, сирною, м'ясною або овочевою начинкою, яку варять у окропі або на парі. Славний обід у тітки. Простий: борщ з сметаною, вареники з сиром (М. Словник української мови у 20 томах
  2. вареники — Укр. національна страва; невеликі, трикутної чи заокругленої форми вироби з неквашеного пшеничного, житнього, гречаного або ячмінного тіста, начинені сиром, картоплею, капустою, бринзою, пшоняною кашею, ягодами; з в. пов'язують також магічні дії, напр. Універсальний словник-енциклопедія