варити

ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., що і без прям. дод.

1. Готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням.

Огонь надворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (І. Котляревський);

Найшли зілля, накопали І стали варити (Т. Шевченко);

Вона швиденько схоплюється з ліжка й похапцем кидається варити каву (В. Винниченко);

– Моя стара кожного дня два чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече (Григорій Тютюнник);

// Займатися приготуванням гарячої страви.

Жінки вечерю варять (І. Нечуй-Левицький);

[Анзорге:] На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Леся Українка);

Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила (Остап Вишня);

– Їсти й не думають варити. Біс його знає, що в цій хаті робиться (В. Кучер).

2. Виготовляти що-небудь шляхом кип'ятіння, нагрівання, плавлення і т. ін.

Цю смолу тут-таки варили в казанах два запоріжці [запорожці] (О. Довженко);

Усяку сталь уже навчилися варити мартенівці (В. Собко).

3. техн. Те саме, що зва́рювати.

Хіба не в Україні колись уперше зварили рейки під флюсом і після цього почали варити так у всьому світі: у США, Австрії, Німеччині? (з газ.);

Нещодавно у нашому селі в Житомирській області проводили газ. Усі жителі Сущанки вийшли подивитися, коли зварювальник варив труби (з газ.).

◇ (1) Без вогню́ вари́ти кого – докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями.

Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (із журн.);

(2) Вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому – знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ним, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось.

Ще гірш надо мною коверзує вона [пані], ще гірш варить з мене воду (Марко Вовчок);

– Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися [пани] та з нас воду виварювали... (Панас Мирний);

– Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський);

[Сидір Свиридович:] А чи пам'ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. [Євдокія Корніївна:] Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький);

За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила [Глафіра] ноги (С. Чорнобривець);

(3) Вари́ти / звари́ти ка́шу:

а) (з ким) робити що-небудь, залагоджувати певну справу, домовлятися з кимсь.

Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський – людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб);

Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна буде зварити кашу (М. Стельмах);

б) (з чого) будувати свої міркування, спираючись на ненадійні, хибні відомості або на вигадки; вигадувати щось.

– Це я семиділ? – Ти .. на токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов);

Голова́ ва́рить див. голова́;

Казано́к (баня́к, макі́тра) ва́рить / рідше казано́к (баня́к) звари́в (макі́тра звари́ла) див. казано́к.