варити
ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., що і без прям. дод.
1. Готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням.
Огонь надворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (І. Котляревський);
Найшли зілля, накопали І стали варити (Т. Шевченко);
Вона швиденько схоплюється з ліжка й похапцем кидається варити каву (В. Винниченко);
– Моя стара кожного дня два чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече (Григорій Тютюнник);
// Займатися приготуванням гарячої страви.
Жінки вечерю варять (І. Нечуй-Левицький);
[Анзорге:] На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Леся Українка);
Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила (Остап Вишня);
– Їсти й не думають варити. Біс його знає, що в цій хаті робиться (В. Кучер).
2. Виготовляти що-небудь шляхом кип'ятіння, нагрівання, плавлення і т. ін.
Цю смолу тут-таки варили в казанах два запоріжці [запорожці] (О. Довженко);
Усяку сталь уже навчилися варити мартенівці (В. Собко).
3. техн. Те саме, що зва́рювати.
Хіба не в Україні колись уперше зварили рейки під флюсом і після цього почали варити так у всьому світі: у США, Австрії, Німеччині? (з газ.);
Нещодавно у нашому селі в Житомирській області проводили газ. Усі жителі Сущанки вийшли подивитися, коли зварювальник варив труби (з газ.).
◇ (1) Без вогню́ вари́ти кого – докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями.
Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (із журн.);
(2) Вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому – знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ним, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось.
Ще гірш надо мною коверзує вона [пані], ще гірш варить з мене воду (Марко Вовчок);
– Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися [пани] та з нас воду виварювали... (Панас Мирний);
– Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський);
[Сидір Свиридович:] А чи пам'ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. [Євдокія Корніївна:] Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький);
За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила [Глафіра] ноги (С. Чорнобривець);
(3) Вари́ти / звари́ти ка́шу:
а) (з ким) робити що-небудь, залагоджувати певну справу, домовлятися з кимсь.
Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський – людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб);
Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна буде зварити кашу (М. Стельмах);
б) (з чого) будувати свої міркування, спираючись на ненадійні, хибні відомості або на вигадки; вигадувати щось.
– Це я семиділ? – Ти .. на токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов);
Голова́ ва́рить див. голова́;
Казано́к (баня́к, макі́тра) ва́рить / рідше казано́к (баня́к) звари́в (макі́тра звари́ла) див. казано́к.
Значення в інших словниках
- варити — (робити придатним для споживання за допомогою вогню) приготовляти, готувати, розм. куховарити. Словник синонімів Полюги
- варити — вари́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- варити — варю, вариш, недок., перех. і без додатка. 1》 Кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. || Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). || Готувати горілку, пиво і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варити — Варив "псам", а з'їв сам. Скупий їсть дуже лиху страву. Варила горох, а дала у трьох. Про вмілу господиню, що з нічого зварила добру страву. Де для двох вариться, там і третій поживиться. Господиня не приготовляєть харчі під дуже строгу міру. Приповідки або українсько-народня філософія
- варити — Рю, -риш, недок. Розуміти. Правильно вариш, — киває він головою (А. Дністровий). ◇ Голова варить — розумний. Словник сучасного українського сленгу
- варити — без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети). Фразеологічний словник української мови
- варити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- варити — Вари́ти, варю́, ва́риш, -рить, -рять; ва́рячи; вари́, -рі́м, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- варити — ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., перех. і без додатка. 1. Кип’ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл. Словник української мови в 11 томах
- варити — Варити, -рю, -риш гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не пи пила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. І. 223. 2) Безпрестанно уговаривать, читать науку. Словник української мови Грінченка