вбитися
УБИ́ТИСЯ (ВБИ́ТИСЯ) (упавши, вдарившись об щось, умерти; позбавити себе життя якимсь чином), РОЗБИ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ розм., ЗАБИ́ТИСЯ розм. — Недок.: убива́тися (вбива́тися), розбива́тися. Поліз у погріб я дулівки ще вточити... Що ж, пане-брате! Біс мене як пхнув. — Я й покотивсь... Ще як не вбивсь — не знаю (Л. Глібов); (Анна:) Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Леся Українка); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п'яний з мосту (І. Сенченко); Так забажається іноді вмерти, було. Нарошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та плиг звідтіля, щоб прибитися (А. Тесленко); Бачу двері збитії виносять з шинку... "Що то таке?" — питаю людей. — Шинкар з жінкою забився! (Марко Вовчок).
Словник синонімів української мови