вертітися
КРУТИ́ТИСЯ (робити обертові, колові рухи), ОБЕРТА́ТИСЯ, ВЕРТІ́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм.; ПОКРУ́ЧУВАТИСЯ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИСЯ (якийсь час). — Док.: крутну́тися, оберну́тися, поверну́тися, покрути́тися, прокрути́тися. Навіть у розімлілу спасівку в нього крутилися крила вітряків, викликаючи подив у селян (М. Стельмах); Хай собі кружляє, обертається, Хоч круг лампочки, земля стара (М. Рильський); Наверх комина вертиться по вітру залізний півень (П. Куліш); На столі стояв величезний, незвичайний глобус, який сам весь час повертався (О. Іваненко).
СО́ВАТИСЯ (не сидіти спокійно, рухатися на місці), КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ), ВЕРТІ́ТИСЯ, ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм. Неспокійно соватися на своєму стільці; За столом сидить (Юрко), мов на жаринах — крутиться, вертиться, не в миску дивиться, а все в вікно та в вікно (І. Рябокляч).
Словник синонімів української мови