верх
ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
ВЕРХІ́ВКА (керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації тощо), ВЕРХИ́ розм., ВЕРШКИ́ ірон., СМЕТА́НКА ірон.; ОЛІГА́РХІЯ книжн. (правляча група суспільства). Правляча верхівка почала метатись (з газети); Верхи тоталітарної системи; Повернувшись у рідне місто з закордонним дипломом, він вважався "персона ґрата" серед вершків місцевого суспільства (Ірина Вільде); Найвища сметанка, магнатське, аристократичне товариство держалось.. в своїм тіснім, замкненім кружку (І. Франко); Фінансова олігархія.
ПОКРИТТЯ́ (те, чим покривають якусь поверхню з метою її захисту, прикраси тощо); ОББИТТЯ́, ОББИ́ВКА, ВЕРХ (тканина, шкіра); ОБОЛО́НКА, СОРО́ЧКА спец. (захисне); ОБШИ́ВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ, ОПАЛУБКА (споруд, засобів транспорту тощо); ШАРУВА́ННЯ розм. (ущільнене, утворене неодноразовим обмазуванням, побілкою тощо). Посеред вулиці ремонтували асфальтове покриття (Л. Дмитерко); Жовта шкура оббиття дає прегарні фіолетові тони при електричнім світлі (М. Коцюбинський); Так, це був такий же стіл, як у Парижі на вулиці Фортюне. Така ж картина Гольбейна в простінку між присадкуватими вікнами, таке ж скромне крісло з сап'яновою оббивкою (Н. Рибак); Стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити, — ще й не справити, а верх набрати (А. Свидницький); — Подвійна сталева оболонка, як ви здогадуєтесь, посилить дію толу до бажаних масштабів... (Ю. Яновський); Із металу шиє (дівчина) кораблю обшиву (Л. Забашта); З шматка обшивки розбитого літака пілот спорудив деяку подобу великого листа квадратної форми (з журналу); Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Олійник); Задрижали стіни в хатах, посипалось з дзвяком скло й шарування на землю, застогнали, заревли ядра гарматні (М. Старицький).
ПОКРІ́ВЛЯ (те, чим покривають будівлю зверху), ДАХ, ПОКРИТТЯ́, ВЕРХ, КРІ́ВЛЯ діал., ДАХІ́ВКА діал., ПОБІ́Й діал.; СТРІ́ХА (солом'яна, очеретяна). З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан (Григорій Тютюнник); Парове опалення ставив (дід), дахи крив забудовникам трудно добутим шифером (О. Гончар); — Простінків нарочито не ставили й покриття підперли тимчасовою колонадою (І. Ле); Хороші та великі (будинки), та усе муровані, та верхи зеленою краскою розмальовані... (Г. Квітка-Основ'яненко); В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (С. Тудор); Унизу слалась панорама дахівок, ріжків вулиць і краєчків майданчиків міста (О. Досвітній); — Нехай буде й стріха. Нехай буде солом'яна, коли своя! (А. Крушельницький).
ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. (те, що у відповідний момент сприяє успіху). Знайдено сто і одну перевагу кравецького фаху перед іншими (Ірина Вільде); Хапкий (хлопець) до всякого діла, а це неабиякий плюс (О. Гончар); Довго умовляв її Лейбко зв'язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Н. Рибак); І з того моменту, коли сільська дячиха смиренно й одверто признала вищість своєї станіславської колежанки, — між ними запанувала цілковита гармонія (Г. Хоткевич); Він нічим не підкреслював своєї зверхності над нами (В. Земляк); Діло перед думками має першенство (Уляна Кравченко); Три лейтенанти аж почервоніли. Адже мова йшла про пріоритет родів військ, представниками яких вони були (Ю. Мокрієв); Пам'ятаючи про примат змісту над формою, ми ніяк не можемо нехтувати формою (М. Рильський); Вона добре обміркувала, чим критиме своїх опонентів — народним мистецтвом, це був її головний козир (М. Ю. Тарновський).
ПОВЕ́РХНЯ (верхній, зовнішній бік чогось), ВЕРХ, ПО́ВЕРХ заст.; ПЛОЩИНА́, ГЛАДІ́НЬ (рівна, плоска); ДЗЕ́РКАЛО (води, криги, підлоги і т. ін.); ПЛОЩИ́НКА, ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛО́НО поет. (землі, води тощо). Січе дощ. Бульбашками береться поверхня води (А. Шиян); Рибка, почувши волю, стрепенулася, завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині (М. Стельмах); По скляному поверху ставка, з глибини якого визирало темне зоряне небо, тихо плив білою хмарою туман (М. Коцюбинський); Місцевість була нерівна. Вибої, круті пороги чергувалися з рівними площинами (І. Сенченко); Перед очима, на білій гладіні дошки, — чорні тонкі штрихи, які іноді зливаються, вимальовуючи чіткий силует дерева чи куща. Малюнок... (В. Козаченко); Лілеї цнотливо красувалися на спокійному дзеркалі води (О. Бердник); Посеред високої дороги природа створила невелике плато.. На цій площинці грузинський народ любовно створив надзвичайний своєю простотою і величчю літературний пантеон (Т. Масенко); Повертаючи на вузьку площадку університетського подвір'я, з зачудуванням вдивлявся (Іван) в обличчя кожного зустрічного юнака (П. Колесник); Землі родюче лоно Підніме соки з глибини — І висять сивуваті грона На пружних лозах восени (Л. Первомайський).
ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С. Руданський); Високо здіймається гостроверха солом'яна покрівля з розваленими виводами (С. Васильченко); Бовдур — це той же димар, Щоб наробити хмар (М. Сом); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови