вивільнювати

I. ЗВІЛЬНЯ́ТИ (кого-небудь з-під арешту, з в'язниці, від якоїсь залежності і т. ін.; давати волю), ВИПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ (від чогось небажаного); ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, ЕМАНСИПУВА́ТИ книжн. (від якоїсь залежності). — Док.: звільни́ти, ви́пустити, відпусти́ти, позба́вити, ви́вільнити, емансипува́ти. Зарплату підвищили. Інші вимоги частково задовольнили. Арештованих згодом звільнили (І. Кулик); Так пані вже каже: — Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу (Марко Вовчок); Не позбавляють (жандарми) мене своєї ласкавої опіки (М. Коцюбинський). — Пор. 1. визволя́ти.

Значення в інших словниках

1. вивільнювати — виві́льнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вивільнювати — -юю, -юєш і вивільняти, -яю, -яєш, недок., вивільнити, -ню, -ниш, док., перех. Робити вільним, не зв'язаним з чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вивільнювати — ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Робити вільним, не зв'язаним із чим-небудь; звільняти. Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. вивільнювати — ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш і ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити вільним, не зв’язаним з чим-небудь. Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах