вивільнювати

ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., кого, що.

Робити вільним, не зв'язаним із чим-небудь; звільняти.

Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Н. Рибак);

Ганжа обережно вивільняє свою руку з Ольжиних, зводить на дружину болем пропечені очі (А. Дімаров);

Вовкулака .. вивільнив дитину з її [Ганнусі] обіймів, узяв на руки й не знав, що робити далі (В. Шкляр);

Льодовики вивільнили величезні простори землі, і відтоді люди почали займатись скотарством та землеробством (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. вивільнювати — виві́льнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вивільнювати — -юю, -юєш і вивільняти, -яю, -яєш, недок., вивільнити, -ню, -ниш, док., перех. Робити вільним, не зв'язаним з чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вивільнювати — I. ЗВІЛЬНЯ́ТИ (кого-небудь з-під арешту, з в'язниці, від якоїсь залежності і т. ін.; давати волю), ВИПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ (від чогось небажаного); ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, ЕМАНСИПУВА́ТИ книжн. (від якоїсь залежності). — Док.  Словник синонімів української мови
4. вивільнювати — ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш і ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити вільним, не зв’язаним з чим-небудь. Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах