викрашатися

КРАСУВА́ТИСЯ (вабити зір, виділятися красою), ВИКРАША́ТИСЯ розм., КРАСУВА́ТИ розм., КРАСІ́ТИ розм.; ПИША́ТИСЯ, ПИША́ТИ заст., ПИШНІ́ТИ діал., ПИШНІ́ТИСЯ діал. (мати надзвичайно привабливий вигляд). — Док.: закрасува́тися, запиша́тися. Мовчки красується квітка лілеї (А. Кримський); Вийдемо надвечір з Марією в поле, станемо на стежині посеред шумної пшениці, посеред кукурудзи: викрашається наша нивка (І. Муратов); Так сядемо, любко, з тобою, Де пальми красують ставні (Леся Українка); Тобі на втіху — так, тобі самому, — Воркують горлиці в гаю старому, Коли надвечір сунеш у луги, Що сонячно красіють навкруги Твоєї обімшілої держави (В. Мисик); Пишається проти сонця гай (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. викрашатися — викраша́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викрашатися — ВИКРАША́ТИСЯ, а́ється, недок., розм. Те саме, що красува́тися. З полиці миси, миски й мисочки, і зелені, й червоні, і жовті, наче каміння дороге, викрашаються (Марко Вовчок); Вийдемо надвечір з Марією в поле, станемо на стежині посеред шумної пшениці...  Словник української мови у 20 томах
3. викрашатися — ВИКРАША́ТИСЯ, а́ється, недок. Те саме, що красува́тися. З полиці миси, миски й мисочки, і зелені, й червоні, і жовті, наче каміння дороге, викрашаються (Вовчок, І, 1955, 124); Вийдемо надвечір з Марією в поле, станемо на стежині посеред шумної пшениці...  Словник української мови в 11 томах