викроювати

КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Марко Вовчок); Розкроювати тканину; Пану чоботи він краяв Та купця корив і лаяв (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. викроювати — викро́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викроювати — -юю, -юєш, недок., викроїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін. 2》 перен., розм. Виділяти з труднощами що-небудь для якоїсь мети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викроювати — ВИКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРОЇТИ, ою, оїш, док., що. 1. Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін. Закаблуки в чоботах викроювали окремо і пришивали до халяв (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. викроювати — див. різати  Словник синонімів Вусика
5. викроювати — ВИКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін. — А знаєш, ти вже щось занадто мале викроїла, ще гляди, не налізе (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах