викроювати
ВИКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРОЇТИ, ою, оїш, док., що.
1. Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін.
Закаблуки в чоботах викроювали окремо і пришивали до халяв (з наук. літ.);
– Ти вже щось занадто мале викроїла, ще, гляди, не налізе (Леся Українка).
2. перен., розм. Виділяти з труднощами що-небудь для якоїсь мети.
Вся його розвага була в більярді, для чого він викроював трохи часу (А. Хижняк);
– Звідки ж ви візьмете штатну одиницю? – серйозно, діловито запитав Турбай. – Викроїмо, – підбадьорений розмовою, відповів Кузь (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)