винадити

ВИНА́ДЖУВАТИ (заохочувати вийти звідки-небудь), ВИМА́НЮВАТИ. — Док.: ви́надити, ви́манити. Коли іноді голоси ровесників винаджували його з двору, то йшов помацки (Ф. Бурлака); Передвечірня прохолода виманила з печер циган (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. винадити — ви́надити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. винадити — див. винаджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винадити — ВИ́НАДИТИ див. вина́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. винадити — ВИ́НАДИТИ див. вина́джувати.  Словник української мови в 11 томах