винадити

ВИНА́ДЖУВАТИ (заохочувати вийти звідки-небудь), ВИМА́НЮВАТИ. — Док.: ви́надити, ви́манити. Коли іноді голоси ровесників винаджували його з двору, то йшов помацки (Ф. Бурлака); Передвечірня прохолода виманила з печер циган (Р. Іваничук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винадити — ви́надити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. винадити — див. винаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винадити — ВИ́НАДИТИ див. вина́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. винадити — ВИ́НАДИТИ див. вина́джувати. Словник української мови в 11 томах