1. Словник синонімів української мови

винаймати

НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр. (знімати приміщення в іншого наймача). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), ви́наймити (ви́найняти), заорендува́ти, зня́ти, піднайня́ти. Я пройшов по мокрому пероні, ..І найняв підводу (М. Рильський); З початком літа винаймив Василь для "своїх" човен на ставі (Ірина Вільде); — Соляні промисли були тут, чи як? — Головні промисли це туди, далі, їх кримські мурзаки орендували (О. Гончар); Зняв я прекрасний, на чотири яруси, міський театр, ще й для паралельних невеличких вистав — малу сцену в сусідньому кінематографі (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винаймати — винайма́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. винаймати — -аю, -аєш, недок., винаймити, -млю, -миш; мн. винаймлять; і винайняти, -йму, -ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винаймати — ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, діал. ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; док., кого, що. Те саме, що найма́ти. Винаймали [заробітчани] собі поле й ходили на роботу (О. Словник української мови у 20 томах
  4. винаймати — ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Коб. Словник української мови в 11 томах