винаймати
ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати.
Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Коб., II, 1956, 29);
У двох товаришів, що винаймали окрему хату, сходився.. таємний кружок (Мак., Вибр., 1954, 57);
З початком літа винаймив Василь для "своїх" човен на ставі (Вільде, На порозі, 1955, 59);
Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (Круш., Буденний хліб.., 1960, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винаймати — винайма́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- винаймати — -аю, -аєш, недок., винаймити, -млю, -миш; мн. винаймлять; і винайняти, -йму, -ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винаймати — ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, діал. ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; док., кого, що. Те саме, що найма́ти. Винаймали [заробітчани] собі поле й ходили на роботу (О. Словник української мови у 20 томах
- винаймати — НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр. Словник синонімів української мови