винаймати
ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, діал. ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; док., кого, що.
Те саме, що найма́ти.
Винаймали [заробітчани] собі поле й ходили на роботу (О. Кобилянська);
Приїздили сюди [до Чорнобиля] надовго, нерідко на ціле літо, .. винаймали дачі, .. готували на зиму соління і варення (Ю. Щербак);
Своїх відважних воїнів посилали проти всіх. Часом навіть винаймали комусь за золото, як ото верблюда (Ю. Логвин);
Члени правління нашого будинку збирають кошти на обслуговування будівлі, винаймають постачальників, ремонтників (з газ.);
Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (А. Крушельницький);
З початком літа винаймив Василь для “своїх” човен на ставі [ставу] (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винаймати — винайма́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- винаймати — -аю, -аєш, недок., винаймити, -млю, -миш; мн. винаймлять; і винайняти, -йму, -ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винаймати — НАЙМА́ТИ (брати що-небудь за плату в тимчасове користування), ВИНАЙМА́ТИ зах.; ОРЕНДУВА́ТИ, ЗАОРЕНДО́ВУВАТИ (брати в тимчасове користування земельну ділянку, будівлю тощо на договірних засадах); ЗНІМА́ТИ (квартиру, приміщення); ПІДНАЙМА́ТИ юр. Словник синонімів української мови
- винаймати — ВИНАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Коб. Словник української мови в 11 томах