владолюбний

ВЛАДОЛЮ́БНИЙ (який любить владу, нав'язує свою волю іншим), ВЛАСТОЛЮ́БНИЙ книжн., заст.; ДЕСПОТИ́ЧНИЙ (який грубо нав'язує свою волю). — Це вдало вирішено: капітаном "Бригантини" якраз таку й треба сувору особу. — Не лише сувора, а й владолюбна, — додала Ганна Осипівна (О. Гончар); Старший лісничий кланявся у пояс значно молодшому, але самовпевненому і властолюбному заготівельникові (М. Чабанівський); Головою дому була мати — Варвара Дормидонтівна, владна, навіть дещо деспотична дама (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. владолюбний — владолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. владолюбний — -а, -е. Який любить владу (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. владолюбний — ВЛАДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить владу (у 3 знач.). Владолюбний пан обозний збирався .. одурити не тільки чужих, а й своїх (О. Ільченко); Добрий і не владолюбний Орду відмовився від влади на користь Бату... (В.  Словник української мови у 20 томах
4. владолюбний — ВЛАДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить владу (в 3 знач.). Владолюбний пан обозний збирався ..одурити не тільки чужих, а й своїх (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 252).  Словник української мови в 11 томах