влітку

ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ) (літньою порою), ЛІ́ТОМ, ЛІ́ТКОМ розм., ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ) розм. Мати влітку часто спала або на горищі, або під відкритим небом на даху веранди (О. Гончар); Улітку наша річка обміліла (М. Рильський); Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Т. Шевченко); Як літком немає Мотрі дома, — баба зварить йому їсти, догляне (Панас Мирний); — Вам би десь конче виїхати вліті, Наталочко, — мовила старенька панна (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. влітку — літом чи влітку? Ясна річ, що влітку, взимку, навесні, восени. То в російській мові летом, зимой... Так само вранці, увечері, а не ранком, вечором. Нема сенсу калькувати, коли маємо в себе питомі слова-відповідники.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. влітку — влі́тку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. влітку — пр. літом, літньою <�теплою> порою, серед літа, об літній порі.  Словник синонімів Караванського
4. влітку — (улітку), присл. Літньою порою, літом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. влітку — ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ), присл. Літньою порою, літом. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне ягня Само забилося до річки Напитися водички (Л. Глібов); Як чарує очі влітку над горою сонця схід! (М.  Словник української мови у 20 томах
6. влітку — Влі́тку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. влітку — ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ), присл. Літньою порою, літом. Улітку, саме серед дня. Пустуючи, дурне ягня Само забилося до річки Напитися водички (Гл., Вибр., 1957, 70); Як чарує очі влітку над горою сонця схід! (Тер., Щедра земля, 1956, 33).  Словник української мови в 11 томах