вовіки
НІКО́ЛИ (ні в який час, ні за яких обставин); ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм. (при заперечних дієсловах — про минуле); ДОВІ́КУ підсил., ПОВІ́К підсил., ПОВІ́КИ рідше, ВІК підсил. розм., ПОВІ́К-ВІ́КИ (ПОВІ́К-ВІКІ́В) підсил. поет., ВВІК (УВІ́К) підсил. розм., ВОВІ́К (ВОВІ́КИ) заст., підсил. розм. (при заперечних дієсловах — у майбутньому). На острові, де, здавалося, ще ніколи не ступала людина, водилися сайгаки (З. Тулуб); Стали ми обидві, як укопані, та й стоїмо, дивимось одна на другу, неначе зроду не бачились (І. Нечуй-Левицький); Хай цей сон проклятий Грабіжникам не сниться — Довіку не топтати Їм нашої пшениці (М. Рильський); Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т. Шевченко); І дав (Клим) собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік (Л. Боровиковський).
Словник синонімів української мови