вогкий
ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О. Гончар); Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Ю. Смолич); В порту бушував рвучкий, холодний і сирий вітер (П. Козланюк); Настя і Максим воложистими луками пройшли до річки (І. Цюпа); Мерехтить в сирих туманах улоговин Пахнот вільгих, солодких соків повен.. цвіт тирлич (М. Бажан); Осінь холодная, осінь вільготна панує у нас (Леся Українка).
СИРИ́Й (про погоду, пору року, доби — з великою кількістю опадів, значною вологістю), ВО́ГКИЙ, МО́КРИЙ, ГНИЛИ́Й підсил. Ніч темна, погода сира (Панас Мирний); Сумно в гаю заспокоєнім, вогкою ніччю придавленім (Леся Українка); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (прислів'я); Гнила осінь погрожувала засмоктати вози і гармати в слуцьких болотах (І. Ле).
Словник синонімів української мови