вогкий

ВО́ГКИЙ, а, е.

1. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; вологий, сирий.

В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (І. Нечуй-Левицький);

Вогка, холодна долівка зовсім захолодила йому ноги (С. Черкасенко);

[Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вогкий... (О. Корнійчук);

Сигарета, здається, була досить вогкою, бо раз у раз гаснула (Ю. Андрухович);

// Покритий вологою (про очі, шкіру тіла і т. ін.).

Вогкі блискучі очі приязно дивились на нього (М. Коцюбинський);

Третій був надзвичайно гарний брюнет з невеличкими чорними вусами, вогким глибоким поглядом (М. Йогансен);

Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Ю. Смолич);

Телефонна трубка, випущена з вогкого залізного кулака, байдуже вдарилась об конторську стіну, легенько відскочила назад, похиталась якусь мить і заспокоїлась (Б. Антоненко-Давидович).

2. Просякнутий водою; мокрий.

Вогкий сніг зразу налипає на чоботи, а тоді спадає (О. Копиленко);

Тяжкий туман темряви лежав нерухомо на слизькій бруківці вогких вулиць (В. Домонтович);

Було чути, як зачиняються ворота й глухо б'є копитами вогкий після дощу шлях самотній кінь (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. вогкий — во́гкий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вогкий — Вологий, воложистий, сирий, мокруватий, вільгий, вільготний, с. мокрий.  Словник синонімів Караванського
3. вогкий — [вогкией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. вогкий — -а, -е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. || Покритий вологою (про очі, шкіру тіла). || рідко. Просякнутий водою; мокрий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вогкий — Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий. Коню важко тягнути сани по мокрому снігу.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. вогкий — див. сирий  Словник синонімів Вусика
7. вогкий — ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О.  Словник синонімів української мови
8. вогкий — Во́гки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. вогкий — ВО́ГКИЙ, а, е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (Н.-Лев., II, 1956, 389); [Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вогкий… (Корн.  Словник української мови в 11 томах