вогкий
ВО́ГКИЙ, а, е.
1. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; вологий, сирий.
В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (І. Нечуй-Левицький);
Вогка, холодна долівка зовсім захолодила йому ноги (С. Черкасенко);
[Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вогкий... (О. Корнійчук);
Сигарета, здається, була досить вогкою, бо раз у раз гаснула (Ю. Андрухович);
// Покритий вологою (про очі, шкіру тіла і т. ін.).
Вогкі блискучі очі приязно дивились на нього (М. Коцюбинський);
Третій був надзвичайно гарний брюнет з невеличкими чорними вусами, вогким глибоким поглядом (М. Йогансен);
Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Ю. Смолич);
Телефонна трубка, випущена з вогкого залізного кулака, байдуже вдарилась об конторську стіну, легенько відскочила назад, похиталась якусь мить і заспокоїлась (Б. Антоненко-Давидович).
2. Просякнутий водою; мокрий.
Вогкий сніг зразу налипає на чоботи, а тоді спадає (О. Копиленко);
Тяжкий туман темряви лежав нерухомо на слизькій бруківці вогких вулиць (В. Домонтович);
Було чути, як зачиняються ворота й глухо б'є копитами вогкий після дощу шлях самотній кінь (І. Білик).
Значення в інших словниках
- вогкий — во́гкий прикметник Орфографічний словник української мови
- вогкий — Вологий, воложистий, сирий, мокруватий, вільгий, вільготний, с. мокрий. Словник синонімів Караванського
- вогкий — [вогкией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- вогкий — -а, -е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. || Покритий вологою (про очі, шкіру тіла). || рідко. Просякнутий водою; мокрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогкий — Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий. Коню важко тягнути сани по мокрому снігу. Приповідки або українсько-народня філософія
- вогкий — див. сирий Словник синонімів Вусика
- вогкий — ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О. Словник синонімів української мови
- вогкий — Во́гки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вогкий — ВО́ГКИЙ, а, е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (Н.-Лев., II, 1956, 389); [Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вогкий… (Корн. Словник української мови в 11 томах