1. Приповідки або українсько-народня філософія

вогкий

Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.

Коню важко тягнути сани по мокрому снігу.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогкий — во́гкий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вогкий — Вологий, воложистий, сирий, мокруватий, вільгий, вільготний, с. мокрий. Словник синонімів Караванського
  3. вогкий — [вогкией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. вогкий — -а, -е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. || Покритий вологою (про очі, шкіру тіла). || рідко. Просякнутий водою; мокрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вогкий — ВО́ГКИЙ, а, е. 1. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; вологий, сирий. В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. вогкий — див. сирий Словник синонімів Вусика
  7. вогкий — ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О. Словник синонімів української мови
  8. вогкий — Во́гки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вогкий — ВО́ГКИЙ, а, е. Який містить вологу; просякнутий, насичений вологою; сирий. В повітрі піднялася якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні, бо балки й долини завжди там вогкі й мокрі (Н.-Лев., II, 1956, 389); [Кривоніс:] Дай тютюну. Мій вогкий… (Корн. Словник української мови в 11 томах