возлісся

УЗЛІ́ССЯ (смуга край лісу), УЗЛІ́СОК, ВОЗЛІ́ССЯ діал., ЗА́ЛІСОК діал. На узліссі спинився (Іван), кинув торбу в траву, а сам сів на пеньку (П. Колесник); — А хто там вигукується? — голосно питаюся в діброви і поглядом обнишпорюю узлісок (М. Стельмах); Біга Катря боса лісом, Біга та голосить; То проклина свого Йвана, То плаче, то просить. Вибігає на возлісся (Т. Шевченко); Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. возлісся — возлі́сся іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. возлісся — -я, с., діал. Узлісся.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. возлісся — ВОЗЛІ́ССЯ, я, с., діал. Узлісся. Вибігає [Катерина] на возлісся; Кругом подивилась, Та в яр... біжить... (Т. Шевченко); Свіжий вітрець на вас подихає... Ох, легкокрилий брате! ..  Словник української мови у 20 томах
4. возлісся — ВОЗЛІ́ССЯ, я, с., діал. Узлісся. Вибігає [Катерина] на возлісся; Кругом подивилась, Та в яр…. біжить… (Шевч., I, 1951, 45).  Словник української мови в 11 томах
5. возлісся — Возлісся, -ся с. = узлісся. Вибігає на возлісся; кругом подивилась та в яр... Шевч. 87.  Словник української мови Грінченка