волоть
ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Гордієнко); Вродило (просо) густе й зелене, а коли викинуло волоття, наче димом вкрилось (П. Панч); У чепурній світлій хаті повно квітів.. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком (М. Чабанівський); Шумів жовтими мітелками очерет (О. Донченко); Дніпрові плавні. Позолота сонця на стиглих куницях очерету (Г. Епік); Поміж очеретяною кунею, що тихо гойдалася вгорі, виднівся клапоть сірих олов'яних хмар (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови