воркотливий

БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Дуже можливо, що Бувалець просто знервований чоловік, невдоволений чимось, буркотливий (М. Чабанівський); Ні тобі підметок та набойок, ні буркотливого голосу матері, ні роботи ніякої (М. Чабанівський); Білосніжно-коричневий директор дедалі зм'якшувався і зм'якшувався, аж поки й зовсім не охолов та не перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький); Тепер навіть воркотливий воротар, що збирався спати.., задоволено посміхався (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. воркотливий — воркотли́вий прикметник воркітливий рідко  Орфографічний словник української мови
2. воркотливий — див. воркітливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воркотливий — ВОРКОТЛИ́ВИЙ див. воркітли́вий.  Словник української мови у 20 томах
4. воркотливий — ВОРКОТЛИ́ВИЙ див. воркітли́вий.  Словник української мови в 11 томах
5. воркотливий — Воркотливий, -а, -е Ворчливый. Третій клопіт — милий воркотливий. Грин. III; 304.  Словник української мови Грінченка