Словник синонімів української мови

ворушитися

РУ́ХАТИСЯ (постійно змінювати своє положення внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИСЯ, ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, ПЕРЕСУВА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, ХОДИ́ТИ, РУША́ТИСЯ розм.; ШМИ́ГАТИ розм. (швидко); ПО́ВЗАТИ, ПОВЗТИ́ (припадаючи до поверхні тулубом і перебираючи кінцівками); ПЛА́ВАТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ (плавно); ПЕРЕЛІТА́ТИ (в повітрі); ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ГРА́ТИСЯ рідко (в різних напрямках — про риб, комах і т. ін.); КОТИ́ТИСЯ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИСЯ, ПРОКОЧУВАТИСЯ (про хвилі, хмари); СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ (про туман, хмари й т. ін.). — Док.: ру́шитися, перемісти́тися, ворухну́тися, пору́шитися, пересу́нутися, поверну́тися, покоти́тися, перекоти́тися, посу́нутися. Рухалась планета, рухалось сонце в небі, рухались води своїми вічними валами, а воно (судно) стояло між хвиль іржаво, тупо, непорушно (О. Гончар); Довго переміщалися, пересувалися, поки зібралися знайомі до знайомих (А. Хижняк); Футболісти швидко переміщувалися по полю (з газети); Народ ворушиться поміж возами, наче комашня (І. Нечуй-Левицький); Дроти чимраз скоріше порушувалися, робота в руках росла, а нитка в'язалася щораз у нові ключки (Н. Кобринська); — Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять? (Марко Вовчок); Дві пари швидко рушалися серед натовпу — то вони танцювали (Б. Грінченко); Всю уяву сірої ворони привертали калюжки, в яких шмигала риб'яча дрібнота (О. Донченко); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев'язувала поранених (Л. Первомайський); Тривала програма польоту дала змогу космонавтам залишати крісло й вільно плавати в кабіні (з газети); Велично пливе по ниві комбайн (А. Головко); М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика (В. Собко); В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (М. Коцюбинський); А в річечці, глянь, рибка виграє (О. Донченко); В тіні їх (дубів) гущавини гралися мільйони дрібнюсіньких комариків (І. Франко); Хмари котилися одна за одною (Г. Хоткевич); За крок, перед очима, тьмяним оливом перекочувалась вода (В. Козаченко); З півночі суне страшна.. хмара (Ю. Збанацький); З долини, од річки, як гурт сірих волів, сунувся туман (А. Головко).

РУ́ХАТИСЯ (про тіло та його частини — перебувати в русі), ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, РУША́ТИСЯ розм.; МІ́РЯТИ, ПЛУ́ТАТИСЯ розм. (про ноги, язик). — Док.: рушитися, поворуши́тися, поворухну́тися, пору́шитися. Звідти він.. бачить, як по шибці, мов у поганому сні, рухається чиясь шапка і рука (М. Стельмах); Здавалося, що в його роті ледве ворушився опухлий, набряклий язик (О. Донченко); Уста його раз у раз порушувалися (І. Франко); Руки її швидко рушалися, працюючи голкою (І. Франко); Інспектор усе міряв та міряв клас довгими ногами (Дніпрова Чайка); Язик його починав плутатись, голова крутилась (І. Микитенко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. ворушитися — воруши́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. ворушитися — [ворушитиес'а] ворушус':а, воурушиес':а, воурушиец':а, воурушац':а  Орфоепічний словник української мови
  3. ворушитися — -ушуся, -ушишся, недок. 1》 Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці. 2》 Повільно рухатися, пересуватися з місця на місце. 3》 перен. Проявляти діяльність; пробуджуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворушитися — ВОРУШИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́шишся, недок. 1. Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці. Гості ворушились, позіхали, потягались, але ніхто не квапився вставати (І. Нечуй-Левицький); Втиснувся [Максим] в той сніг і лежав, не ворушачись (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. ворушитися — I борсатися, борушкатися, вовтузитися, войдуватися, вошколупитися, здвигатися, перевертатися, перегортатися, перегартуватися Наказова форма: ворушись! мерщій! хутчій! швидше! II див. рухатися  Словник синонімів Вусика
  6. ворушитися — ВОРУШИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́шишся, недок. 1. Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці. Гості ворушились, позіхали, потягались, але ніхто не квапився вставати (Н.-Лев., III, 1956, 76); На його обличчя довго й пильно дивився Тихін.  Словник української мови в 11 томах
  7. ворушитися — Ворушитися, -шуся, -шишся гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. І. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди.... народ ворушився. Стор. МПр. 51.  Словник української мови Грінченка