воріженьки

ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко (Григорій Тютюнник); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг (О. Довженко); З гори від каменеломень женеться в долину з десяток .. пастушків.. Побачили противників і зупинилися (У. Самчук); За ним (князем Єремією) потягли руку й інші пани, ненависники козаків та хлопів (І. Нечуй-Левицький); Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (пісня); І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. воріженьки — воріже́ньки множинний іменник, істота нар.-поет.  Орфографічний словник української мови
2. воріженьки — рідко вороженьки, -ів, мн., нар.-поет. Вороги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воріженьки — Воро́же́ньки і ворі́же́ньки, -ків, -кам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. воріженьки — ВОРІЖЕ́НЬКИ, рідко ВОРОЖЕ́НЬКИ, ів, мн., нар.-поет. Вороги. Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (Укр.. лір. пісні, 1958, 173); Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки чинять свою волю (Шевч., І, 1951, 31); Лукія..  Словник української мови в 11 томах