Словник синонімів української мови

ворушіння

МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., РУХАНИ́НА розм., РОЗГАРДІЯ́Ш розм., ША́РВАРОК розм., ША́РВАРКА розм., КАТАВА́СІЯ розм., ШАМОТНЯ́ розм., ШАМО́ТНЯВА розм., СОДО́М розм., СОДО́МА розм., ШАРПАНИ́НА розм., МЕТУШНЯ́ВА розм., СУЄТА́ розм., ТЯГАНИ́НА розм., ПО́РУХ розм., ВОРУШІ́ННЯ розм., ВОРУШНЯ́ розм., ЗАМЕТУШНЯ́ діал., ЗАМЕТНЯ́ діал., ШЕ́МЕТ діал., ШАТАНИ́НА заст.; ГАРМИ́ДЕР розм. (з безладним, сильним шумом, криком). Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок (Д. Ткач); (Любов:) Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці ваші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Гізела орієнтувалася в сум'ятті танцювального залу напрочуд добре (П. Загребельний); Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк склянок і бігання прислуги (Н. Кобринська); У волості шарпанина-біганина: одно туди йде, друге звідти виходить, третього ведуть... (Панас Мирний); На кутку завалували собаки, в хатах почали гупати двері, скрізь чулася біготня (В. Кучер); В домі почалося ворушіння, крутанина та біганина (І. Нечуй-Левицький); Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина (Панас Мирний); Настала після сього велика метанина по селу (Ганна Барвінок); Заруба побачив якийсь рейвах біля громадської запущеної хати (В. Кучер); Люди ті кричали, метушились, витягали воду з колодязя, носили її відрами, розтягали той хлівчик, що горів... Серед усього того розруху впала Грицькові у вічі жіноча постать (Б. Грінченко); Як ударив грім, в хаті починається руханина: зачиняють вікна (С. Васильченко); Саме в такий розгардіяш, коли весь дім ходив ходором.., на подвір'я в'їхав старомодний фаетон з тіткою Меланією (Ірина Вільде); Данько.. теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію (О. Гончар); І раптом — постріл. Ні диму, ні полум'я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (І. Ле); В кімнаті піднявся якийсь содом (І. Нечуй-Левицький); В хаті.. колотнечі: содома піднялась, що й не сказати (А. Свидницький); Засліпило його й збаламутило серед церков, торговиць і людської метушняви (П. Загребельний); Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Л. Дмитерко); В далекій прихожій почувсь шум та тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький); Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Марко Вовчок); Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина (І. Франко); Всю ніч стояла заметушня у панських будинках (С. Васильченко); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка); У дворі був гармидер. Жовніри змішалися з арештантами, фурманами, щось порядкували, гримали на візників, тягли в оберемках солому (О. Досвітній). — Пор. 1. безла́ддя, 1. колотне́ча.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. ворушіння — воруші́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. ворушіння — Ворошение — agitation — Wenden — технол. операція, що полягає в перевертанні торфового фрезерного дріб’язку, що знаходиться в розстилі для прискорення його сушки. В. проводять причіпними торфовими ворушилками.  Гірничий енциклопедичний словник
  3. ворушіння — -я, с. 1》 Дія за знач. ворушити і ворушитися. 2》 розм., рідко. Те саме, що метушня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворушіння — ВОРУШІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. воруши́ти і воруши́тися. Сінозбиральні машини добирають і використовують так, щоб запобігти надмірному ворушінню, перекладанню сіна (з навч. літ.). 2. розм., рідко. Те саме, що метушня́...  Словник української мови у 20 томах
  5. ворушіння — Воруші́ння і вору́шення, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ворушіння — ВОРУШІ́ННЯ, я, с 1. Дія за знач. воруши́ти і воруши́тися. Сінозбиральні машини добирають і використовують так, щоб виключалось надмірне ворушіння, перекладання.. сіна (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 246). 2. розм., рідко. Те саме, що метушня́...  Словник української мови в 11 томах