вранішній

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. вранішній — вра́нішній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вранішній — (уранішній), -я, -є. Стос. до ранку; ранішній, ранковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вранішній — ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), я, є. Стос. до ранку; ранішній, ранковий. Розряджена [Галя], як пава; легенька, як метелик; веселенька, як уранішнє сонце (Панас Мирний); Десь кричали вранішні півні (М. Хвильовий); Всі були зайняті вранішнім початком наступу (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. вранішній — Вра́нішній і ра́нішній, -ня, -нє ра́нішній і вра́нішній, -ня, -нє = ранко́вий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вранішній — ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), я, є. Стос. до ранку; ранішній, ранковий. Розряджена [Галя], як пава; легенька, як метелик; веселенька, як уранішнє сонце (Мирний, II, 1954, 179); Всі були зайняті вранішнім початком наступу (Ю. Янов., II, 1954, 8).  Словник української мови в 11 томах