встрягати

ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ (УСТРЯ́ТИ) діал., ВСТРЯ́НУТИ (УСТРЯ́НУТИ) діал., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́) діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ'Я́ЗНУТИ, ЗАВ'Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИ розм. (у чомусь грузькому). — Недок.: застрява́ти (застряга́ти), стря́гнути діал. встрява́ти (устрява́ти), встряга́ти (устряга́ти), загруза́ти, погруза́ти, зав'яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). — Пор. гру́знути.

Значення в інших словниках

1. встрягати — встряга́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. встрягати — ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну́, гне́ш, док., діал. 1. в що. Влазити, вгрузати. Встряг старий в солому по самі пахви (А. Свидницький); * Образно. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (В.  Словник української мови у 20 томах
3. встрягати — ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну́, гне́ш, док., діал. 1. в що. Влазити, вгрузати. Встряг старий в солому по самі пахви (Свидн., Люборацькі, 1955, 206); *Образно.  Словник української мови в 11 томах