встрягати

ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну́, гне́ш, док., діал.

1. в що. Влазити, вгрузати.

Встряг старий в солому по самі пахви (А. Свидницький);

* Образно. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (В. Козаченко);

Розмова наша знов встрягла, як той віз у болоті (Б. Лепкий).

2. поміж кого. Устрявати (у 2 знач.).

Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцюристів (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. встрягати — встряга́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. встрягати — ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ (УСТРЯ́ТИ) діал., ВСТРЯ́НУТИ (УСТРЯ́НУТИ) діал., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́) діал.  Словник синонімів української мови
3. встрягати — ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну́, гне́ш, док., діал. 1. в що. Влазити, вгрузати. Встряг старий в солому по самі пахви (Свидн., Люборацькі, 1955, 206); *Образно.  Словник української мови в 11 томах