1. Словник української мови у 20 томах

встрягати

ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну́, гне́ш, док., діал.

1. в що. Влазити, вгрузати.

Встряг старий в солому по самі пахви (А. Свидницький);

* Образно. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (В. Козаченко);

Розмова наша знов встрягла, як той віз у болоті (Б. Лепкий).

2. поміж кого. Устрявати (у 2 знач.).

Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцюристів (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. встрягати — встряга́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. встрягати — ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ (УСТРЯ́ТИ) діал., ВСТРЯ́НУТИ (УСТРЯ́НУТИ) діал., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́) діал. Словник синонімів української мови
  3. встрягати — ВСТРЯГА́ТИ (УСТРЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСТРЯГТИ́ (УСТРЯГТИ́), гну́, гне́ш, док., діал. 1. в що. Влазити, вгрузати. Встряг старий в солому по самі пахви (Свидн., Люборацькі, 1955, 206); *Образно. Словник української мови в 11 томах