вузол
ВУ́ЗОЛ (затягнута петля на мотузку, шнурку і т. ін.), ЗАВ'Я́ЗЬ, ГУДЗЬ (ГУДЗ) діал. Він.. спритними рухами зав'язав вузол (Д. Ткач); А Хома на мотузку ґудзі собі в'яже (С. Руданський); Під горлом — великий, завбільшки з кулак, ґудз яскравого галстука (Є. Гуцало).
ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).
Словник синонімів української мови