вулканічний
БУРХЛИ́ВИЙ (про почуття та їх вираження — який виявляється з великою силою; про вдачу людини — схильний до палкого, схвильованого вияву своїх почуттів), БУРЛИ́ВИЙ, БУ́РНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ підсил. розм., ВУЛКАНІ́ЧНИЙ підсил. рідше. Ще збереглися в ній бурхлива запальність і гостре, безкомпромісне ставлення до людей (О. Гончар); Учитель всією силою юної довіри любить цього то спокійного, то крутого, то бурхливого, мов гірський потік, парубка (М. Стельмах); Його пристрасть, сліпа і бурлива, як ціла його вдача, несподівано й нагло виросла до надзвичайної сили (І. Франко); У поривах юнацтва ми кидаєм Наш милий дім — край тихої журби І з бурним серцем довго так блукаєм (Є. Фомін); Тут, у дворі, й без неї ще ніби дзвенить її сміх, в самому повітрі мовби ще іскряться буйні її веселощі, бурхає вогонь нестримного її темпераменту (О. Гончар); Вулканічні пристрасті. — Пор. 1. нестри́маний, 1. при́страсний, 1. при́страсний.
ВУЛКАНІ́ЧНИЙ геол. (який утворився внаслідок застигання магми, лави), ВУЛКАНОГЕ́ННИЙ, ЕФУЗИ́ВНИЙ, ВИЛИВНИ́Й. Вулканічні породи; Вулканогенні продукти; Коли розплавлена магма досягає поверхні Землі, вона виливається у вигляді лави, утворюючи виливні, або ефузивні, дрібнозернисті темні чи ясні породи (з журналу).
Словник синонімів української мови