вщасливлювати

ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст. Батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших (Ірина Вільде); Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський); Лише загальне добро може ущасливити одиницю (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. вщасливлювати — вщасли́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вщасливлювати — ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ див. ущасли́влювати.  Словник української мови у 20 томах