відвадити

ВІДНА́ДЖУВАТИ (відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось, робити що-небудь), ВІДВА́ДЖУВАТИ розм. — Док.: відна́дити, відва́дити. Лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (М. Трублаїні); — Хіба ж не сама я.. одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. відвадити — відва́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвадити — див. відваджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвадити — ВІДВА́ДИТИ див. відва́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відвадити — ВІДВА́ДИТИ див. відва́джувати.  Словник української мови в 11 томах