відвар

ВІДВА́Р (рідина, у якій що-небудь варилось), НАВА́Р, ТРУ́НОК, ВИ́ВАР, ЩЕ́РБА заст. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); В темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (М. Стельмах); (Маруся:) Бабусю, дайте мені привороту!.. (Баба:) ..Ось тобі дві пляшечки: в одній червоний трунок, у другій зелений (М. Старицький); Пила (Горпина) густий нудотний вивар з цибулячого лушпиння (З. Тулуб); (Галя:) Будеш обідати? (Влас:) А що ж там є? (Галя:) Щерба з галушок (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. відвар — відва́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відвар — -у, ч. Рідина, в якій що-небудь варилось. || Рідка лікарська форма, яка є водним екстрактом із лікарської рослинної сировини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвар — Вивар, див. екстракт  Словник чужослів Павло Штепа
4. відвар — ВІДВА́Р, у, ч. Рідина, насичена соком того, що в ній варилося. Дівчина випила приписану порцію відвару (І. Франко); Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (З.  Словник української мови у 20 томах
5. відвар — ВІДВА́Р, у, ч. Рідина, в якій що-небудь варилось. Дівчина випила приписану порцію відвару (Фр., II, 1950, 319); Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб, Людолови, I, 1957, 377)...  Словник української мови в 11 томах