відгадько

ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. відгадько — відга́дько іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. відгадько — -а, ч., розм. Те саме, що відгадувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгадько — ВІДГА́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що відга́дувач. Кмітливий відгадько.  Словник української мови у 20 томах
4. відгадько — ВІДГА́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що відга́дувач.  Словник української мови в 11 томах