відгалуження
ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (бокова гілка рослини чи її кореня), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДРО́СТОК рідше; ВІДНО́ГА розм. (перев. стовбура дерева). Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (з науково-популярної літератури); Квітки й плоди у гречки утворюються на найдрібніших розгалуженнях (з журналу); Який корінь, такий і одросток (М. Номис); Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Словник Б. Грінченка).
ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (частина кабеля, труби, дороги, залізничної колії тощо, яка відходить убік від основного напрямку), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДВІ́Д, ВІДВО́ДКА розм. рідко. Відгалуження водопроводу; На заході (Медвина) переплетене розгалуження вулиць з двох боків ліпилося до панських лісів (М. Стельмах); Газопровід продовжено до Севастополя з відводами на Ялту, Бахчисарай (з газети); — Ми разом тут відводку оце робили (О. Гончар).
Словник синонімів української мови