відгалуження

відгалу́ження

-я, с.

1》 тільки одн. Дія за знач. відгалузити.

2》 Відросток чи бокова гілка рослини або її кореня.

|| Гілка кровоносної, нервової та інших систем організму людини й тварини.

3》 Частина електричних дротів, залізничної колії і т. ін., що відходить убік від основного напрямку.

|| перен. Відокремлена, відділена частина чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. відгалуження — відгалу́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відгалуження — ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. відгалу́зити і відгалу́зитися. Зростання значних племінних утворень тривало до досягнення певного рівня господарського та демографічного потенціалів.  Словник української мови у 20 томах
3. відгалуження — див. гілка; роздоріжжя  Словник синонімів Вусика
4. відгалуження — ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (бокова гілка рослини чи її кореня), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДРО́СТОК рідше; ВІДНО́ГА розм. (перев. стовбура дерева). Коренева система..  Словник синонімів української мови
5. відгалуження — ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відгалу́зити. 2. Відросток або бокова гілка рослини чи її кореня. Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (Бур’яни..  Словник української мови в 11 томах