відгалуження

ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (бокова гілка рослини чи її кореня), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДРО́СТОК рідше; ВІДНО́ГА розм. (перев. стовбура дерева). Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (з науково-популярної літератури); Квітки й плоди у гречки утворюються на найдрібніших розгалуженнях (з журналу); Який корінь, такий і одросток (М. Номис); Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Словник Б. Грінченка).

ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (частина кабеля, труби, дороги, залізничної колії тощо, яка відходить убік від основного напрямку), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДВІ́Д, ВІДВО́ДКА розм. рідко. Відгалуження водопроводу; На заході (Медвина) переплетене розгалуження вулиць з двох боків ліпилося до панських лісів (М. Стельмах); Газопровід продовжено до Севастополя з відводами на Ялту, Бахчисарай (з газети); — Ми разом тут відводку оце робили (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгалуження — відгалу́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відгалуження — -я, с. 1》 тільки одн. Дія за знач. відгалузити. 2》 Відросток чи бокова гілка рослини або її кореня. || Гілка кровоносної, нервової та інших систем організму людини й тварини. 3》 Частина електричних дротів, залізничної колії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгалуження — ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. відгалу́зити і відгалу́зитися. Зростання значних племінних утворень тривало до досягнення певного рівня господарського та демографічного потенціалів. Словник української мови у 20 томах
  4. відгалуження — див. гілка; роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  5. відгалуження — ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відгалу́зити. 2. Відросток або бокова гілка рослини чи її кореня. Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (Бур’яни.. Словник української мови в 11 томах