відгалуження

ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, с.

1. тільки одн. Дія за знач. відгалу́зити.

2. Відросток або бокова гілка рослини чи її кореня.

Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (Бур’яни.., 1957, 47);

// Гілка кровоносної, нервової та ін. систем організму людини й тварини.

3. Частина електричних дротів, залізничної колії і т. ін., що відходить убік від основного напрямку.

В шнуровій проводці відгалуження від магістральних ліній найпростіше робити, безпосередньо з’єднуючи жили відгалуження з жилами магістралі (Монтаж і ремонт.., 1956, 56);

До яру завжди сходиться чимало менших ярів, яких називають відгалуженнями (Курс заг. геол., 1947, 103);

// перен. Відокремлена, відділена частина чого-небудь.

Франкознавство у наш час, поряд із шевченкознавством, стало одним з найвагоміших і найбагатших своїми творчими наслідками відгалужень українського радянського літературознавства (Рад. літ-во, 1, 1966, 63).