відгалуження

ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. відгалу́зити і відгалу́зитися.

Зростання значних племінних утворень тривало до досягнення певного рівня господарського та демографічного потенціалів. Порушення балансу між останніми приводило до відгалуження нових громад та культурного диференціювання (з наук. літ.).

2. Відросток або бокова гілка рослини чи її кореня.

Коренева система складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (з наук. літ.);

// Гілка кровоносної, нервової та ін. систем організму людини й тварин.

Друге відгалуження від дуги аорти – ліва сонна артерія (з наук. літ.);

Безпосередньо до лицевого нерва прилягає (і є його відгалуженням) проміжний нерв (з навч. літ.).

3. Неосновна частина чого-небудь (гірського хребта, залізничної колії і т. ін.), яка відходить убік від основного напрямку.

Чимало людей вийшло біля Іркутська, де вони пересіли у вагони, що повертали відгалуженням від головного шляху на південь (М. Трублаїні);

– Канали проклали – це ж чудово, відгалуження нам будують – це ж іще чудовіше, так? (О. Гончар).

4. Відокремлена, відділена частина чого-небудь.

Соціальна екологія визначає себе як відгалуження від загальної, біологічної екології з акцентуванням уваги на оптимізації взаємодії між категоріями (системами): “суспільство” – “людина” – “техніка” – “природне середовище” (з наук. літ.);

Особливо актуальна термінологічна праця для молодих відгалужень науки і виробництва (з наук.-попул. літ.).