віддавній
ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). — Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.
Словник синонімів української мови