віддаль

ВІДДАЛІ́К (на значній відстані), ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́, ПОО́ДАЛЬ, ВІДДАЛІ́ рідше, ПООДАЛІ́К рідше, ВІ́ДДАЛЬ рідше, ПО́ДАЛЬ розм., О́ДАЛЬ діал. Низенькі, напівзасипані снігом хатки стояли віддалік одна від одної (М. Олійник); Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Ю. Смолич); Дівчата разом глянули на танк, що стояв віддалеки (О. Гончар); З дзвіниці виходять дівчата..; за дівчатами поодаль ідуть пишаючись парубки (М. Кропивницький); Багряним світлом грало (сонце).. по річці, Що віддалі велично протікала (Леся Українка); Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (В. Логвиненко); Віддаль безвладною масою лежав недужий (М. Коцюбинський); Підходить (Альберт) до великого каменя, що лежить подаль, і в задумі сідає на нього (Я. Мамонтов); — Одаль від інших людей.. Ми живемо (переклад Б. Тена).

ВІ́ДСТАНЬ (простір, який розділяє кого-, що-небудь), ВІ́ДДАЛЬ, ВІДДА́ЛЕННЯ, ДИСТА́НЦІЯ, ВІДЛЕ́ГЛІСТЬ рідше; ДАЛЬ (велика відстань) розм. Ставали (коні) дибки і так хвицалися, що треба було триматися од них на відстані не менш як двох сажнів (З. Тулуб); Віддаль між ними кроків дванадцять (О. Довженко); Десь унизу, на колосальнім віддаленні вилискувала кругла планета Земля (Ю. Яновський); Дистанція довга, тисяча метрів. Щоб добре пройти її (човном), треба мати великий досвід і вміння (В. Собко); Та як і сам таку даль пройдеш? (Г. Квітка-Основ'яненко).

ВІ́ДСТАНЬ (різниця між ким-небудь у соціальному становищі, поглядах і т. ін.), ВІ́ДДАЛЬ, ДИСТА́НЦІЯ, ВІДЛЕ́ГЛІСТЬ рідше. У голосі директора була щирість, не висловлювалося ніякої фальші, проте відстань між ним і Порфиром не зменшувалась (О. Гончар); І враз Степан почув між собою і нею велику віддаль, яку проложило горе (М. Стельмах); Молода жінка дерла носа і створювала між собою і ними образливу дистанцію (Я. Галан); Ну, як би там врешті не було, відлеглість між ними стала зразу коротша (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. віддаль — ві́ддаль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. віддаль — Відстань, віддалина, віддалення, дистанція, р. відлеглість, (засягу) радіюс; (лету кулі) сов. дальність; П. віддаленість.  Словник синонімів Караванського
3. віддаль — [в’ід:ал'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -леий  Орфоепічний словник української мови
4. віддаль — -і, ж. 1》 Простір, який відділяє один предмет (місце і т. ін.) від іншого; відстань. 2》 перен. Різниця між ким-небудь у чомусь. 3》 перен., рідко. Відтинок часу. 4》 у знач. присл., рідко. Те саме, що віддалік 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. віддаль — ВІ́ДДАЛЬ, і, ж. 1. Простір, який відділяє один об'єкт (предмет, місце і т. ін.) від іншого; відстань. Віддаль між вовками і оленем, що спочатку була чимала, почала зменшуватись (М.  Словник української мови у 20 томах
6. віддаль — див. далечінь  Словник синонімів Вусика
7. віддаль — Ві́ддаль, присл. ві́ддаль, -лі, -лі, -ллю; -далі, -лей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. віддаль — ВІ́ДДАЛЬ, і, ж. 1. Простір, який відділяє один предмет (місце і т. ін.) від іншого; відстань. Віддаль між вовками і оленем, що спочатку була чимала, почала зменшуватись (Трубл., II, 1955, 52); У людей величина кроків неоднакова.  Словник української мови в 11 томах
9. віддаль — Віддаль нар. Издали. Відьми так не вдариш, а треба кинуть на-оддаль, то попадеш. Грин. І. 66.  Словник української мови Грінченка