відломлювати

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти. Почали чистити (губи) і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав (Петро) гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. відломлювати — відло́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відломлювати — див. відламувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відломлювати — ВІДЛО́МЛЮВАТИ див. відла́мувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відломлювати — Відло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш; відломи́ти, -млю́, -ло́миш, -млять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відломлювати — ВІДЛО́МЛЮВАТИ див. відла́мувати.  Словник української мови в 11 томах
6. відломлювати — Відломлювати, -люю, -єш сов. в. відломити, -млю, -миш, гл. Отламывать, отломить.  Словник української мови Грінченка