відлюдькуватий

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); — Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. відлюдькуватий — відлю́дькуватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відлюдькуватий — Вовкуватий, потайний, непривітний, похмурий, самітницький, відлюдницький, відлюдний, неприкаяний.  Словник синонімів Караванського
3. відлюдькуватий — див. відлюдкуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відлюдькуватий — див. відлюдкуватий  Словник синонімів Вусика
5. відлюдькуватий — ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ див. відлю́дкуватий.  Словник української мови в 11 томах