відлюдько

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н розм., ВОВКУЛА́КА зневажл., ВОВКУЛА́К зневажл. Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився (Рогуля) високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); — А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще — лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); — Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); (Горпина (тягне Василя за руку):) Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це (князівський маєток) надзвичайне враження (С. Васильченко); — Зіслали (Густава) в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відлюдько — відлю́дько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відлюдько — ВІДЛЮДОК відлюдник, самітник, печерник, АНАХОРЕТ, як ім. неприкаяний.  Словник синонімів Караванського
3. відлюдько — -а, ч. Те саме, що відлюдник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відлюдько — ВІДЛЮ́ДЬКО, а, ч. Те саме, що відлю́дник 1. Ріс хлопець на моїх очах якимось відлюдьком непривітним (І. Франко); Звичайно дід Харко .. не так уже часто й сміявся, але це вже став не той похмурий відлюдько, який цурався всіх (Ю. Яновський); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко).  Словник української мови у 20 томах
5. відлюдько — див. відлюдкуватий  Словник синонімів Вусика
6. відлюдько — ВІДЛЮ́ДЬКО, а, ч. Те саме, що відлю́дник 1. Ріс хлопець на моїх очах якимось відлюдьком непривітним (Фр., III, 1950, 81); Звичайно дід Харко.. не так уже часто й сміявся, але це вже став не той похмурий відлюдько, який цурався всіх (Ю. Янов., II, 1954, 161).  Словник української мови в 11 томах